Як ЧНУ імені Петра Могили шукав креативну учнівську молодь і знайшов!

9.11.2017 року кафедра соціології  ЧНУ імені Петра могили провела олімпіаду з дисципліни "Людина і суспільство".
У ній перемогла, здобувши ІІІ місце, учениця групи №302 нашого ліцею - Юлія Автенюк!
Вітаємо!

 Як ЧНУ імені Петра Могили шукав креативну учнівську молодь і знайшов!

 Як ЧНУ імені Петра Могили шукав креативну учнівську молодь і знайшов!

А Юля Гаврилова, учасниця даної олімпіади, показала уміння стратегічно мислити, планувати життєві перспективи щодо майбутнього  рідного Миколаєва, здобувши за своє есе 98 балів зі 100 можливих!
Читаймо: 
 Бум! «Що трапилось?!» - питають одне одного миколаївці, які від такого гуркоту повибігали з декількаповерхових «коробок». Ніхто не розумів, що то за гучний вибух був, але деякі починали вже помічати зміни в корі мозку.
«Сьогодні я маю поїхати до Парижа, але чомусь уже так не хочеться…Це ж була моя мрія! Чому мене тепер нібито прив’язали до моєї домівки і міста?», - казала своєму хлопцеві Миколі жителька Миколаєва Наталя, стоячи з великою валізою в руках. «Може, той чудернацький вибух усьому причина?»- запитав Микола в дівчини. «Може,» - відказала Наталя.
         Уже перша година ночі, а люди ще на вулицях гудуть. Домівки спорожніли. Містяни почали обговорювати причину вибуху, шукати жертв. У всіх був один і той же симптом хвороби – любов до свого міста.
         Поступово на вулиці Соборній зібралася чверть Миколаєва, а потім-  навіть більше, ніж половина усього миколаївського населення. Всі гуртом почали говорити про великі зміни. Хтось хотів зробити революційні плакати, хтось захотів організувати фонд «Допоможімо Миколаєву», хтось запропонував почати реставрацію усіх старовинних будівель за кошти фонду. Микола зробив простецький коробок із дірочкою на верхньому ребрі.  За декілька хвилин у паперовому "фонді" нарахувалося до двох мільйонів гривень. Із кожною хвилиною скарбничка поповнювалась і люди були неймовірно щасливі цьому. "Фонд" був без усякої оборони, без вартових, бо всі миколаївці, абсолютно всі, вклали туди гроші зі щирим наміром.
         Наталя та її подруги розробили план реставрації старовинних будівель. Пізніше до них почало приєднуватися багато дівчат, які мали креативне мислення.
         Олена, директор «Сіті-центру», запропонувала перебудувати наш єдиний більш-менш великий торговельний центр і зробити культурний комплекс надзвичайних розмірів. Усі погодились і почали думати, як впоратись із цим дуже складним завданням.
         Робота кипіла, люди натхненно працювали над своїми ідеями, утворюючи команди однодумців.
         Було ще дуже багато вибухів, але на них ніхто не зважав. Після останнього вибуху, який я чула, все неначе розчинилося у повітрі.
         Як я потім дізналась, це був мій сон.
Як би я хотіла зробити цей сон реальністю...

 

Распечатать | Автор: Черников А.В. | Дата: 16-11-2017, 16:42


  • ВКонтакте
  • Facebook
c="/engine/classes/tagcloud/swfobject.js">